Князь Єремія Вишневецький Іван Нечуй-Левицький Книжки українською, українська література

В історії української реалістичної літератури творчість Івана Нечуя-Левицького займає визначне місце. Відомо, що розвиток художньої прози і, зокрема, великих епічних жанрів — повісті й роману — є важливим етапом формування національного мистецтва слова. Вийшовши на українську літературну ниву, Нечуй-Левицький блискуче розвинув зміст і форму невеличкого оповідання і дав перші зразки реалістичного романного жанру з сучасного життя. Повість «Князь Єремія Вишневецький» писалася протягом 1896—1897 рр. і закінчена письменником у 1897 р. Твір присвячений найбуремнішим в історії українського народу часам. Хронологічні рамки повісті — 30—40-і рр. XVII ст., тобто роки останніх козацьких повстань, що передували виступу Хмельницького, десятиліття т. зв. «золотого спокою» в історії польської шляхти і перший переможний етап визвольної війни українського народу під проводом Хмельницького. Більшість дійових осіб та подій в повісті історичні, якщо не фактично, то номінально, за винятком любовної лінії твору (кохання Єремії до простої козачки — удови Тодозі).